Взгляд изнутри

( и дальше.. )


"Ну не нравится-давай разведемся" - из разговора на улице...

ЗЫ. Аффтор не тока я)

( и еще дофига... )

Сьогодні я йшла засніженим містом.М'які сніжинки тихо падали і складались у пухку ковдру.( Сьогодні у Запоріжжі від 0 до -5, тип погоди 3-й, несприятливий, як на мене то дуже сприятливий ). Виходжу з маршрутки та одягаю капюшон. Усі звуки приглушуються, стають віддаленими, бачу тільки те, що переді мною, сніг наліпає на хутро.
У такі моменти хочеться опинитися десь у горах, у Карпатах наприклад, заблукати у ліс, впасти на сніг і слухати тишу. Знаєте, там ії можна слухати годинами, боючись поворухнутися або щось сказати...мені здається від такої тиші иноді зїжджають з глузду.Просто лягти і лежати.......т..и..ш...а.......... </i>
Мене хтось задів за плече, люди проносились повз мене з дивною швидкістю. Так, к місті не можна просто лежати, стояти, сидіти: треба рухатись вперед, треба чогось досягати, треба використовувати час з розумом!!
З-під свого засніженого капюшона я зазирала в очі людей, шукаючи щось знайоме та рідне,споріднене..розуміння...марно/порожньо(((((((
Я стала слабкою після того як пішла від...Неповноцінною (треба бути сильною, самодостатньою)Я не кохаю, ні, але тоді чому??? Звичка (Привіт! Як справи?...Спокійної ночі, до завтра, цілую..) Треба відновлюватись...важко, нікому немає діла
Моє кохання загубилось вже давно у нетрях буденності, звичок і т. п.., але разом з тим я відмовилась від чогось рідного, теплого, свого (і в одночас не свого) на кухні засвистів чайник, сек...
Я не хочу кохання-бо це боляче, я не хочу звичок - бо від них важко відмовитися, я не хочу сексу-бо це просто секс...Я хочу лежати в обіймах під теплою ковдрою і відчувати спокій, впевненість, захищенність...щастя??
Коли розумієш що ти насправді один і всі насправді одні стає страшно.(самодостатність - ось що потрібно і пішли усі нафіг!!!).
Друзі- не те...всім потрібно щоб було весело, ховаєшся за оболонкою "в мене все окей!!)))", бо інакше пропадеш
Не можна давати волю усьому цьому, бо прийде депрессія і з'їсть ваш мозок!!!(хочеться заритися під ковдру і впасти у сплячку до того моменту коли "все буде гаразд" як усі люблять наголошувати)

Шоколад закінчився і зелений чай також.ВСЕ

Мне уже 21 стукнуло:совершеннолетие по всем параметрам.Как мне сказали:третий десяток уже разменяла!!!(как-то звучит страшновато).Понедельник день тяжелый, поэтому отмечала в тесном семейном кругу)

Подарили планшет, и вот мое первое творчество:



а это подружка открытку нарисовала (мило, правда?)

Сегодня был день встречи выпускников и начался он у нас с визита на кладбище как бы это ужасно не звучало...совсем недавно погиб мой одноклассник и просто необычный и позитивный человек.Так вот, плача о погибших кого мы жалеем?больше всего себя конечно, поскольку эти люди были нам близки.Не есть ли это эгоизм?
И еще я подумала,ведь многие люди не скорбят о том, когда просто перестают общаться с человеком в виду каких-либо жизненных обстоятельств,а вот когда узнают что этот человек умер-плачут..странно, привычка или стереотип чтоли?по этому поводу был интересный сюжет в фильме "Я люблю тебя,Париж":муж хотел уйти от жены, а когда узнал что она неизлечимо больна стал дорожить каждой секундой проведенной с ней и даже вещи которые его раздражали в ее поведении стали ему приятны...жютковато.

Расставание-тоже своего рода смерть...

Сегодня у меня была скучная работа:сидеть и ждать,поэтому чтобы занять себя решила почитать книгу,подаренную подругой:Бернард Вербер "Империя ангелов". Поначалу она мне показалась достаточно примитивной,но потом я увлеклась.
Вот отрывок:
Энциклопедия.
Три реакции. В своей книге "Похвала бегству" биолог Анри Лабори пишет, что перед лицом испытаний у человека есть три выбора:1)бороться;2)ничего не делать;3)бежать.
Бороться:это наиболее естественная и здоровая реакция. Тело не терпит психоматических повреждений. Полученный удар превращается в нанесенный удар. Но такое отношение имеет несколько неудобств. Человек попадает в спираль повторяющихся агресий. В конце концов находится кто-то сильнее и отправляет вас в нокаут.

( дальше-больше... )

питаю я як тепер відшукати себе, питаю я де є,того що було не буде, ти визначив час ніколи а може ще раз невдовзі зима занесе все що так зігрівало нас...



( исчо 2 )

см дальше http://infostore.org/info/2653543

Внимание!Внимание!
Объявляется подбор кандидатов на вакантное место молодого человека(для меня)))))
Требований совсем немного:
1.Позитивное настроение
2.Хорошее чувство юмора
3.Романтичность
4.Инициативность в жизненных ситуациях
5.Он должен быть творческой личностью
6.Должен любить делать подарки/сюрпризы,что неожиданное в жизни и отношениях
7.Уметь развлекаться и отдыхать
8.Отсутствие чувства ревности
9.Умение вести себя с девушкой
10.Широкий кругозор(книги,фильмы, искусство,музыка)
11. Любимые направления в музыке:рок,реггей,рокопопс,блюз,джаз,рок-н-ролл...
12.Не любить сидеть на месте и любить путешевствовать
13.Ну и естественно:красивый
14.Возраст:от 20 лет до 90 (гг)

Ну как не сильно у меня завышенная планка?
Если кто-то в этих критериях узнает свои качества-милости просим)

Сьогодні я швиденько написала останній єкзамен (швиденько бо мені навіть впадло було писати!),посиділа на зібранні з практики і мерщій нафіг,нафіг,нафіг з цього довбаного інституту!!!!тепер свобода,як казали мої одногрупниці:тиждень до нового року,тиждень після Нового року,3 тижні практики - коротше аж 5 тижнів гуляти можна.
З понеділка почнуться предноворічні клопоти-подарунки-туди-сюди.Крім того намальовується 3 "нові роки" та одне весілля 29 грудня(хворі люди),і на 1 новий рік я вже не встигаю...
На ці 5 тижнів у мене багаті плани:
1.Зробити загранпаспорт
2.Заробити грошей
3.Зробити курсач
4.Фотоєксперементувати з новим штативом,який сподіваюсь Дід Мороз покладе мені під ялинку
Ну подивимось що з цього вийде))))))

Сессия подходит к концу,остался 1 экзамен...чувствую себя в анабиозе-сидишь,учишь как лох,времени не хватает,хотя и предметы вроде легкие.
Появилось дикое желание поработать-странно,наверно просто учится надоело. А еще надеюс мне на НГ подарят штатив и у мня будет больше возможностей для съемки.В голове крутится куча идей,но некогда и не с кем...вот.Напросилась к знакомым на свадьбу в качестве фотографа-постараюс сделать что-то необычное, попробую себя в роли свадебного фотографа(гг)
А еще я мечтаю о собственной фотостудии,надеюс скоро буду реализовывать свою мечту,правда денег не много,поетому будем сооружать из подручных средств)

хехе... итак в среде медвеДов с превеДом вы... МедвеД неформал!!

оооо... Вы оччень необычный медвеД!И вобще в среде медведов, вы неформалный медвед!!! Вы артистичны и оригинальны! Поздравляю друг!! Вы наш МЕДВЕД!!

Пройти тест

Вот,добралась таки до дому. Поехала на 2 дня к бабушке,хреново стало/скорая/больница/день-под-капельницами/операция(аппендицит)/5 дней в больнице г.Артемовска(знаете,там где шампанское делают:). Потом еще приходила в себя 1,5 недели...вот так иногда жизнь рушит наши планы и все решает за нас. Но как говориться если не можешь изменить обстоятельства измени отношения к ним,итак:
1. Аппендецит-это не худшее что могло случиться
2. Я долго погостила у бабушки
3. Я месяц не ходила в институт (это не может не радовать,тем более совесть чиста)
4. Я похудела на 3 кг!
5. Пофотала город(выложу попозжее)
6. Купила себе новое платье и тунику,т.к. в штанах неудобно ходить из-за шва
7. Зачеты мне ставят на халяву
8. Теперь я полна сил для новых начинаний и даже учиться захотелось)
Блин,все круто!!!)

Перший сніг сліпив очі,падав на волосся та замітав все навкруги. Тихий спальний район міста зі старовинними будинками, великими деревами та постійною тишею.Два молоді фотографи в суцільнім тумані та при паскудному освітленні пробираючись крізь опале листя та холодний вітер намагалися отримати пристойні знімки.Як не дивно у них нічого не виходило. Сніг падав на об'єктив і залишав плями. Доводилось постійно діставати хустинку та тремтячими руками протирати його. Настя йшла затуляючи фотоапарат рукою від настирливих сніжинок.
- Ну ось,вже й акумулятори сідають,-сказала я,-а ми ще нічого не знімали.
Значить час додому....
- Юль,знаєш чому сьогодні сніг пішов? - загадково спитала Настя.
- Здогадуюсь:( - тому що ми таки з тобою вибрались на цю грьобану фотопрогулянку!
- А завтра сонце точно буде
- Так,звичайно,завтра ж на пари...
Вже зовсім зтемніло і на екрані фотоапаратів бігали маленькі сірі крапки (шум). Обєктив вкотре склався - акумуляторам хана.
15 хвилин на зупинці,холодні пальці на ногах та руках, 15 хвилин у напханій до несхочу маршрутці впираючись головою у дах і нависаючи над водієм...швидко-швидко до підїзду,бо ноги скоро відпадуть...Фух,вдома

( парочка невдалих знімків )

Чем больше становлюсь взрослой физически,тем больше понимаю сто не хочу взрослеть морально. Какие-то непонятные скучные обязанности/долги/все по графику: учеба-работа-дом. отпуск не когда хочешь а когда можешь,купить/приготовить/убрать/думать о будующем/строить планы/брать кредит на квартиу/зарабатывать деньги...
Я не против работать,но пока я делаю не то что хочу,т к обстоятельства не позволяют (...зависеть от обстоятельств...) а если я и смогу заниматься тем, что я хочу (фото) то я не уверена что на доход от этого можно прожить,а становиться просто попсовым фотографом на свадьбах и т п не хочеться....
Воть, фигня блин.

Думают люди в Ленинграде и Риме что смерть это то, что бывает с другими
Что жизнь так и будет крутить и крутить колесо...
Слышишь на кухне замерли стрелки часов...

( и еще... )